2018 рік багатий на ювілеї видатних діячів, що пов’язали своє життя та творчу діяльність з Ніжинською вищою школою. Серед них – талановитий вчений, викладач, професор Павло Васильович Тихомиров (1868–1937), який очолював наш навчальний заклад на початку ХХ століття.
У читальному залі для наукової роботи бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя організовано книжкову виставку «Павло Васильович Тихомиров: останній директор і перший ректор Ніжинської вищої школи» до 150-річчя від дня народження Павла Васильовича Тихомирова, філософа, богослова, письменника, директора Історико-філологічного інституту князя Безбородька (1918-1920), першого ректора Науково-педагогічного інституту (1920-1921) та Інституту народної освіти (1921-1922).
У бібліотеці університету зберігається особова книжкова колекція професора Павла Васильовича Тихомирова. В колекції – прижиттєві видання праць автора, книги з автографами та дарчими написами відомих вчених, які в свій час були подаровані авторами П. В. Тихомирову. Основа колекції – книги з історії філософії, релігії, психології, педагогіки, які він збирав протягом всього свого життя. Це підручники періоду навчання в Московській духовній академії, європейські видання, придбані під час стажування в Німеччині (1903-1904), періодика кінця ХIХ – початку ХХ століття та ішні. На сьогодняшній день продовжується науково-пошукова робота з виявлення книг із колекції Павла Тихомирова. За своє життя вчений написав близько 50 наукових праць з історії філософії та релігії. Серед них праці: "Художественное творчество и религиозное познание" (Сергиев Посад, 1897), "Гносеологические и метафизические предпосылки истины бытия Божия" (Харьков, 1899), "История философии, как процесс постепенной выработки научно-обоснованного и истинного мировоззрения "(Сергиев Посад, 1899), "Вечный мир в философском проекте Канта "(Сергиев Посад, 1899), "Гносеология Рылло" (1901), "Математический проект реформы социологии на началах философского идеализма" (1903), "Академическая свобода и развитие философии в Германии" (Сергиев Посад, 1905), "Научные задачи и методы истории философии" (Сергиев Посад, 1907). Деякі з них представлені на книжковій виставці. Особливу увагу заслуговує книга біблейської тематики – «Пророк Малахія» (Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1903), яка є магістерською дисертацію П.В. Тихомирова.
Також Павло Тихомиров написав велику кількість статей і рецензій в таких періодичних виданнях, як "Богословский вестник", "Вопросы философии и психологии", "Вера и разум", "Чтение в обществе любителей духовного просвещения", "Духовная школа" та інших. Періодично в "Богословском вестнике" в розділі «Нові книги з історії філософії» виходили його огляди російської та зарубіжної літератури з філософії та історії філософії. Приємно, що більшість із них є у фондах нашої бібліотеки
Про період роботи П.В.Тихомирова в ніжинській вищій школі можна дізнатися в книгах науковців нашого університету П.П. Моціяки «Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька у портретах його директорів» (Ніжин, 2011), Г.В. Самойленка та О.Г. Самойленка «Ніжинська вища школа: сторінки історії» (Ніжин, 2005), а з бібліографією його праць та критико-біографічною літературою – в покажчику Л.В.Гранатович «Викладачі Ніжинської вищої школи.Ч.1.1820-1920» (Ніжин, 2001), які також представлені на виставці.
Запрошуємо всіх охочих до перегляду книжкової виставки, яка триватиме з 12 по 17 січня 2018 року.
Довідка про вченого. Павло Васильович Тихомиров народився 2 січня 1868 р. у с. Ізволі Алексинського повіту Тульської губернії у родині священика. Після закінчення 1888 р. Тульської духовної семінарії навчався у Московській духовній академії, яку закінчив з титулом магістра у 1893 р. 3 березня 1894 р. П.В. Тихомиров був професорським стипендіатом з філософії. 1895 року його обрано доцентом кафедри єврейської мови та біблейської археології Московської духовної академії (1895-1897); згодом він переходить на кафедру історії філософії (1897-1906). Від 1896 року щорічно публікував у «Богословському Віснику» огляди нових книг і статей з питань філософії, історії Біблії та філософії. У 1903-1904 рр. виїжджав до Німеччини, де пройшов ґрунтовне стажування та прослухав університетські курси з історії філософських вчень, філософії, психології, педагогіки. У цей час займаючись історією філософських ідей, не залишав роботи над біблейською проблематикою. Наслідком цього став захист магістерської дисертації «Пророк Малахія» (1903), у якій вчений дав не тільки трактування самої книги, але і висвітлив історичне, релігійне та суспільне тло життя та діяльності біблійного пророка. У 1903 році П.В.Тихомиров отримав ступінь магістра богослов'я, а 1904 – звання екстраординарного професора по кафедрі історії філософії. 27 жовтня 1905 р. став приват-доцентом Московського університету.
У 1906-1922 роках вчений працював в Історико-філологічному інституті князя Безбородька у Ніжині, де по черзі обіймав посади екстраординарного та ординарного професора, читав курси логіки, історії філософії, психології. Одночасно викладав філософські курси у різних навчальних закладах Києва: в Університеті Св. Володимира (1907-1918), на Вищих Жіночих Курсах, у Комерційному інституті. Особливо плідною була діяльність вченого у Ніжині, де крім педагогічного навантаження він проводив організаційну роботу: був головою педагогічної ради жіночої гімназії, директором Історико-філологічного інституту (1919), головою історико-філологічного товариства, членом колегії Відділу Народної Освіти (1919), завідувачем науково-дослідної кафедри історії культури й мови та керівником її секції античної культури. У 1920 р. був одним із реформаторів Ніжинського історико-філологічного інституту в Інститут Народної Освіти, а згодом, 7 червня 1921 р., став його ректором.
У 1922 році переїхав до Одеси, де працював професором та деканом факультету соціального виховання Одеського ІНО (вересень – 13 жовтня 1922). Серед історичних робіт слід визначити працю присвячену місту Сілома (у цій праці вчений дослідив його історію та дав характеристику як релігійної столиці іудаїзму), а також студію «Иудейство в V веке до Рождества Христова», де висвітлив один із етапів історії іудаїзму.
Подальша доля вченого склалася трагічно. За часів сталінських репресій Павла Васильовича Тихомирова було заарештовано та звинувачено в антирадянській діяльності. За однією з версій, 25 серпня 1937 року у Харкові він був засуджений до вищої міри покарання... Місце поховання вченого невідоме.
За матеріалами Вікіпедії https://uk.wikipedia.org
Зав. сектора бібліотеки
Л.П.Косовських
