2015 рік багатий на ювілеї видатних діячів, що пов’язали своє життя та творчу діяльність з Ніжинською вищою школою. В читальному залі для наукової роботи нашої бібліотеки відкрилася книжкова виставка присвячена вшануванню пам'яті трьох корифеїв вітчизняної науки та освіти – першого директора Ніжинської Гімназії Вищих Наук Василя Григоровича Кукольника (1765-1821), академіка ВУАН Василя Григоровича Ляскоронського (1860-1928) та професора Володимира Івановича Савви (1865-1920).
Кукольник Василь Григорович(30.01.1765-18.02.1821) -
український науковий і культурно-освітній діяч, правознавець, вчений-енциклопедист
"За короткий час свого правління він встиг показати всією своєю діяльністю, що бажав і вмів дати фундаментальне спрямування освіті юнацтва"
Редькін П. Г.
Кукольник Василь Григорович – український правознавець, вчений-енциклопедист, педагог, доктор вільних мистецтв, філософії і права. Народився 30 січня 1765 року у місті Мукачеве Закарпатської області. Походив із давнього українського шляхетського роду. Отримав ґрунтовні знання в кращих австрійських вищих навчальних закладах. У 1787 році закінчив Львівський університет. Згодом поглиблював освіту у Віденському університеті. В 1803 році був запрошений на службу в Росію. Викладав у Петербурзькому педагогічному інституті фізику, хімію, технологію, агрономію і водночас у 1805-1816 рр. читав римське право у Вищому училищі правознавства. Неодноразово назначався директором інституту. В. Г. Кукольник був автором перших у Російській імперії підручників з римського та російського цивільного права. В 1819 одержав призначення на посаду директора новостворюваної Гімназії вищих наук князя Безбородька в м. Ніжині. Переїхав в Україну в 1820 р. В. Г. Кукольник доклав багато зусиль до остаточної розробки Статуту Ніжинської Гімназії вищих наук, самої системи освіти й виховання. У період становлення гімназії В. Г. Кукольник викладав майже всі предмети, передбачені навчальним планом. Незважаючи на короткий період праці в Ніжині, він залишив добрі згадки про себе.
Ляскоронський Василь Григорович (5. 01.1860 - 1.01.1928) - український історик, археолог, нумізмат, картограф і педагог.
Ім’я Василя Григоровича Ляскоронського уособлює цілу епоху в історії України. Видатний історик, археолог, нумізмат, етнограф, академік Всеукраїнської Академії наук, приват-доцент Київського і Московського університетів, член багатьох наукових товариств він є репрезентантом своєї доби, яскравим представником української наукової та культурницької інтелігенції другої половини ХІХ - першої третини ХХ ст. З його ім’ям пов’язані дослідження і відкриття унікальних археологічних та нумізматичних скарбів України, поява цілої низки оригінальних наукових праць. Народився 5 січня 1860 року в місті Золотоноші Полтавської губернії (нині Черкаської області) в незаможній дворянській вчительській родині. Його батько Григорій Ляскоронський працював учителем міської школи. Мати з роду Максимовичів, закінчила Ніжинський французький пансіон, викладала приватно. Обстановка в сім’ї великою мірою сприяла розвитку у дітей здібностей до науки. У 1880 р. В. Ляскоронський вступив на історико-філологічний факультет Київського Університету св. Володимира. Наприкінці 80-х років ХІХ Ляскоронський працював домашнім вчителем при російському посольстві у Відні. Як вільний слухач він відвідував лекції в університеті, багато працював у музеях, архівах та бібліотеках Відня, вишукуючи та вивчаючи матеріали, що мали відношення до історії України, зокрема періоду Київської Русі. У 1885 році В. Ляскоронський закінчив університет. 23 травня 1899 року захистив магістерську дисертацію. З 1909 по 1921 рік працював на посаді екстраординарного професора кафедри російської історії Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька. Це був значний період в житті й науковій діяльності вченого.
Савва Володимир Іванович (14. 02.1865 - бл. 26.02.1920) - історик, педагог, випускник Ніжинського Історико-філологічного інституту.
Савва Володимир Іванович – член Московського археологічного товариства (1906), Історичного товариства Нестора-літописця (1907), Історико-філологічного товариства при Історико-філологічному інституті князя Безбородька в Ніжині (1907). Народився 14 лютого 1865 року в м. Кишинів. Освіту здобув у 1-й Кишинівській гімназії та Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька. Від 1888 викладав історію в Харківській жіночій гімназії Оболенської, від 1895 – приватдоцент Харківського університету. Водночас викладав історію в Харківському інституті шляхетних дівчат. 1902 захистив магістерську дисертацію на тему: «Московські царі і візантійські василевси». 1905-1909 - професор Ніжинського історико-філологічного інституту кн. Безбородька. Від 1909 - приват-доцент Харківського університету. Досліджував історію Росії 15-18 ст., Лівобережної та Слобідської України 17-19 ст., брав участь в історико-краєзнавчому русі та поширенні історичних знань.
