Бібліотека Історико-філологічного інституту князя Безбородька (1875-1920)
З відкриттям Історико-філологічного інституту князя Безбородька розпочався новий етап у розвитку бібліотеки. Щорічно з кошторису навчального закладу виділяли не менше 2 600 руб. на придбання книжок. Завдяки старанням директора-облаштувальника інституту – історика, філолога Миколи Лавровського (1875–1882) книгозбірня поповнилася раритетами та колекціями, які нині становлять основу її фонду рідкісних видань. Першим значним придбанням при М. Лавровському стала купівля у 1875 р. в родичів покійного директора Санкт-Петербурського історико-філологічного інституту проф. І. Штеймана його приватної бібліотеки (457 назв, 960 томів). Це були переважно наукові праці з класичної філософії, мов і літератури, історії, міфології. Того ж року Варшавський університет подарував інституту з власної бібліотеки книги-дублети «Polonica» у кількості 639 томів (564 назви).
У 1876–1877 рр. було закуплено ще дві великі бібліотеки – професора Московського університету С. Шевирьова – 3 815 назв у 7 359 томах і професора Лейпцизького університету Ф. Ричля у кількості 3 096 назв (4 930 томів). Для впорядкування Шевирьовської бібліотеки М. Лавровський запросив з Конотопа відомого українського бібліографа С. Пономарьова (випускник Ніжинської гімназії 1848 р.), який обійняв посаду тимчасового виконувача обов’язків бібліотекаря, прийняв у Москві й опрацював книжкове зібрання, склав систематизований інвентар та «Документальний каталог книг библиотеки Института князя Безбородко (бывшей Шевырева) (1877 р.)», обсягом в 273 аркуші (нині зберігаєтся в Бібліотеці імені академіка М. О. Лавровського НДУ ім. М. Гоголя). У складі цього зібрання були й 52 рукописи, які стали цінним поповненням, а фактично – ядром створеної у 1860-ті роки рукописної колекції книгозбірні Інституту.
З дозволу керівництва Київського навчального округу до бібліотеки Інституту було переміщено книги з Ніжинського грецького училища в кількості 254 назви, 647 томів. Станом на 1 січня 1895 р. обсяг бібліотечного фонду становив 12 049 назв, 50 956 томів. Рукописний фонд досяг 100 од. зб., в ньому зберігались унікальні манускрипти 11–18 ст., найбільша колекція автографів М. Гоголя.
1884 року вийшов перший систематичний друкований каталог бібліотеки (складався з 11-ти розділів), укладений Бібліотечною комісією, до складу якої увійшли майже всі викладачі інституту.
У 1893–1895 рр. за ініціативи запрошеного з Харкова у 1875 р. М. Лавровським професора грецької словесності А. Добіаша відбулася реорганізація бібліотеки. Її перемістили в більш зручне шестикімнатне приміщення на другому поверсі в північній частині головного корпусу Інституту. За основу розміщення фонду було обрано формальну «кріпосну» розстановку. Ключем для пошуку книжок слугував абетковий каталог, складений членами Бібліотечної комісії.
1894 року було відкрито читальну залу, де студенти мали право користуватися й виданнями з фундаментальної бібліотеки, що суттєво розширило коло джерел, до яких вони отримали доступ.
1902 року до фундаментальної бібліотеки надійшла колекція рукописів померлого роком раніше професора Інституту філолога В. Качановського (61 пр.). Найціннішим в його зібранні було Євангеліє 11 ст. грецькою мовою на пергаменті. Рукописний фонд бібліотеки зріс до 183 од. зб.
Діяльність Інституту та його бібліотеки на початку 20 ст. була тісно пов’язана з бурхливими суспільними процесами, які відбувалися в країні: чотири революції, війни, зміни державного устрою. У той час, як масового знищення й розпорошення фондів зазнали багато бібліотек на території України, керівництву Інституту вдалося не тільки зберегти фонд вишівської бібліотеки, а й примножити його. На початку більшовицького перевороту 1917 р. до інститутської бібліотеки приєдналися такі книжкові зібрання: книгозбірні колишньої Ніжинської класичної гімназії (т. зв. студентської бібліотеки), бібліотеки Ніжинських історико-філологічних вищих жіночих курсів (1916–1920), а також приватні бібліотеки професорів Й.-Е. Леціуса (директора Інституту в 1913–1914 рр., порушував питання про будівництво окремої споруди для книгозбірні вишу), П. Тихомирова, В. Новодворського, В. Клінгера та ін. Станом на 1 січня 1918 р. обсяг фонду фундаментальної бібліотеки становив 33 111 назв у 76 991 томі, студентської – 1 500 назв у 9 831 томі.
Попри складний час, бібліотека продовжувала поповнюватися унікальними документами. До бібліотечного фонду надійшли: універсал гетьмана Данила Апостола в Стародубський полк, датований 5 січня 1718 р. і підписаний ним власноруч; копія з жалуваної грамоти Петра І значному полковому товаришу Михайлу Корсаку (від 09.07.1718 р.); документи, у т. ч. й грамоти колишнього Ніжинського магістрату; книга «Про військове Міністерство під час царювання імператора Олександра ІІ»; добірка книжок із бібліотеки померлого приват-доцента Казанського університету Маслюкова; ілюстроване видання 1913 року «Письма А. П. Чехова» в 6-ти томах, за редакцією М. П. Чехової. На початку 20-х років 20 ст. бібліотека Ніжинського інституту народної освіти увійшла до першої десятки найбільших книгозбірень України за обсягом наявних фондів – 112 664 томи.
1919 року у штат Інституту було введено посаду бібліотекаря, який мав займатися винятково справами книгозбірні. На той час цю посаду (фактично – директора фундаментальної бібліотеки) обіймав позаштатний професор Інституту Михайло Бережков (1850–1932), знаний представник Ніжинської історичної школи, який керував книгозбірнею до 1 липня 1925 р. Після смерті вченого до фонду бібліотеки 1939 року надійшло його книжкове зібрання, що містило 560 томів книжкових та періодичних видань, які віддзеркалювали його фахові та наукові інтереси. Окремі примірники – з автографами та дарчими написами. Приватна бібліотека М. Бережкова є особливо цінним джерелом для дослідників у галузі історії.
У 1921–1922 рр. в бібліотеці, крім її керівника М. Бережкова працювали: О. Голишкін, Ф. Бова, О. Максимкова, К. Єрмоленко, Г. Береговий, К. Потороча.