Професор французської словесності Гімназії вищих наук князя Безбородька.
У бібліотеці: 1.07.1822–14.03.1824 рр.
Іван Якович Ландражин народився 1794 року в Шампані орденського департаменту в місті Ретель. Француз за походженням. Початкову освіту отримав на батьківщині. У 1804 році вступив до Ретельскої колегії, де вивчав французьку та латинську мови, словесність, історію, географію, арифметику, геометрію. Навчався в Філотехнічному училищі в Парижі. Юнаком проходив службу в наполеонівській армії та брав участь у військових діях Наполеона проти Росії. Після поранення залишився в Росії.
У 1812 році в Мінській губернії у приватних домівках викладав французьку мову, одночасно сам вивчив російську та польську мови. У 1813 році займав посаду вчителя французької мови в Любешівському повітовому училищі. У 1814 році прийняв російське підданство. 6 лютого1816 року вступив на службу в Мінське губернське правління помічником перекладача з чином канцеляриста. З 17 серпня 1818 р., після іспиту в Віленському університеті, був направлений до Київської губернської гімназії вчителем французької мови.
17 травня 1822 року був затверджений на посаді молодшого професора французької словесності Гімназії вищих наук князя Безбородька, де продовжував викладати до 1830 року.
І. Ландражин на посаді бібліотекаря намагався підтримувати неабиякий порядок у книгозбірні. Виписував журнали і книги із Франції. Деякі з них давав читати гімназистам. Вперше подав відомості про надходження навчальних посібників з часу існування бібліотеки та дані про видачу книг пансіонерам.
Іван Якович Ландражин був одним з найулюбленіших професорів Гімназії. Гарно знав свій предмет і намагався прищепити до нього любов гімназистів. Призначення його бібліотекарем, за спогадами одного з перших випускників Гімназії письменника Нестора Кукольника, сприяло ще найтіснішому спілкуванню гімназистів з добрим та освіченим наставником. Під час ніжинської справи про «вільнодумство» з'ясувалося, що Ландражин давав їм читати Вольтера, Монтеск'є, Гельвеція, Руссо за що і постраждав. У 1830 році І. Я. Ландражин був звільнений з посади. Тільки тому, що у нього була сім'я в Ніжині, а він перебував під наглядом поліції, його не повернули до Франції. Але за те, що він давав приватні уроки, з березня 1831 року його відправили на заслання в Вологодську губернію. Там у1836–1856 рр. він перебував на цивільній службі в Онежському соляному правлінні. Був позбавлений пенсії і знаходився в скрутному матеріальному становищі.
Література:
1. Кукольник Н. И. Я. Ландражин // Лицей князя Безбородко / изд. Г. А. Кушелев-Безбородко. – СПб., 1859. – С.118–119. ;
2. Ніжинська вища школа у спогадах студентів і викладачів : мемуари : у 2 т. – Ніжин, 2015. – Т. 1. (1820–1919). – С.93.
Джерела:
1. ІР НБУВ (Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського). Ф. 324. Спр. 86. Арк. 116 зв.–117, 180–180 зв.; Ф. 310. Спр. 134(VIII). Арк. 10 зв.– 11.; ЦДІАК (Центральний державний історичний архів України, м. Київ). Ф. 2162. Оп. 1. Спр. 422. Арк . 67 зв.–68.; Спр. 454. Арк. 14–20.;
2. ВДАЧОН (Відділ державного архіву Чернігівської області в м. Ніжині). Ф. 1104. Оп. 1. Спр. 202. Арк. 31–32 зв.
Г.С. Осіпова, Л.П. Косовських