1 березня 2026 року ми відзначаємо надзвичайно болючу, але критично важливу дату для національної пам’яті України. Ми вшановуємо 83-ті роковини Корюківської трагедії, яка за своїми масштабами є найкривавішою каральною акцією нацистів проти цивільного населення в Європі під час Другої світової війни.
Події 1–2 та 9 березня 1943 року стали однією з найчорніших сторінок Другої світової війни і залишаються незагоєною раною Чернігівщини. Селище Корюківка стало найбільшим населеним пунктом у Європі, який був повністю знищений нацистами в ході каральної операції. На початку березня воєнні злочинці вбили близько 7000 осіб різного віку – від немовлят до немічних літніх та спалили 1290 будинків. Масштаби цього злочину вражають в порівнянні зі всесвітньовідомими трагедіями світової війни в Європі: чеська Лідице – 10 червня 1942 р. вбито у селищі і замордовано у концтаборі 320 осіб; білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р у селі знищено 149 осіб; французький Орадур-сюр-Глан – 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 особи.
Каральну операцію здійснили солдати угорської 105-ї дивізії під керівництвом генерал-лейтенанта Золтана Йогана Алдя-Папа. За даними судово-медичних експертиз смерть заподіювалася шляхом масових розстрілів та спалювання людей живцем.
Цей акт геноциду мав конкретну причину: помста за напад радянських партизанів на німецький гарнізон. Проте, попри чисельну перевагу, кілька тисяч партизанів, що перебували в навколишніх лісах, просто спостерігали за знищенням селища, не прийшовши на допомогу цивільним.
Довгий час радянська пропаганда замовчувала масштаби трагедії, аби не руйнувати міф про «героїчний захист населення партизанами». Лише в часи незалежної України правда почала відкриватися повною мірою.
Документальне підтвердження масштабів Корюківської трагедії стало можливим завдяки кропіткій роботі істориків. Ключовим кроком у відновленні справедливості стало видання у 2010 році збірника документів і матеріалів «Корюківка, 1943: злочин проти людяності».
Ця праця об’єднала архівні свідчення, що розкривають механізм підготовки та здійснення каральної акції, акти експертиз та спогади тих, хто вижив у тому пеклі, ставши незаперечним доказом воєнних злочинів нацистських окупантів та їхніх союзників та фіксують імена виконавців і жертв каральної акції. Зокрема, документи збірника вказують на відповідальність пронацистського режиму Угорщини того часу, яка до сьогодні офіційно не покаялася перед українським народом за ці злодіяння. Ця книга ‒ це не просто папір. Це шість тисяч сімсот життів, які сьогодні дивляться на нас із цих сторінок.
Пам’ять про Корюківку допомагає нам краще зрозуміти природу війни, яку росія веде проти України сьогодні. І нацистський режим гітлера, і неонацистський режим путіна використовують масовий терор проти цивільних з єдиною метою – залякати та упокорити націю.
Злочини у Бучі, Ізюмі та ракетно-дроновий терор проти українських міст свідчать про однакову злочинну природу агресорів. Як і 83 роки тому, ворог демонструє готовність нищити цілі населені пункти заради загарбання територій.
Українці пам’ятають про всі невинні жертви. Пам’ятати ‒ це наш єдиний спосіб сказати їм: «Ви не забуті». Сьогодні вся країна віддає глибоку шану загиблим жителям Корюківки та всіх українських сіл, спалених у роки Другої світової війни – с. Кортеліси (Волинська обл.): у вересні 1942 року нацисти знищили понад 2800 жителів; с. Козари (Чернігівська обл.): у березні 1943 року знищено 3908 селян; с. Красний Сад (Волинська обл.): у квітні 1943 року знищено 104 особи, нині село не існує, на його місці – поховання; с. Копище (Житомирська обл.): у липні 1943 року спалено разом із мешканцями (2887 осіб); хутір Тельман (нині – Нове Життя, Київська обл.): у 1943 році знищено понад 100 людей.
Вічна пам’ять та спокій їхнім світлим душам!