Завідувач відділу інформаційних технологій та комп’ютерного забезпечення
Далекого 1982 року до університетської бібліотеки за направленням Київського державного інституту культури ім. О. Є. Корнійчука (колишня назва Київського національного університету культури і мистецтв) прийшла працювати Любов Василівна Боренко.
Народилася 22 травня 1961 року в селі Велика Рача Радомишльського району Житомирської області, де минули її дитинство, шкільні роки. 1978–1982 рр. – студентка КДІК ім. О. Є. Корнійчука. І в 1982 році, вже як молодий спеціаліст з бібліотечно-бібліографічної справи, прибула Л. В. Боренко в бібліотеку Ніжинського державного педагогічного інститут ім. М. В. Гоголя у відділ комплектування та обробки літератури. З перших днів роботи проявила себе як відповідальна, старанна, творча особистість.
Крок за кроком набувала професійного досвіду молодий бібліотекар. Непомітно збігли три десятиліття. Досвідчений фахівець, закоханий у свою справу, чимало зробила для розвитку бібліотеки Л. В. Боренко.
Любов Василівна відіграла ключову роль у становленні та розвитку відділу інформаційно-комп’ютерних технологій. Одна з перших освоїла ази комп’ютеризації бібліотечно-бібліографічних процесів, консультувала і вчила своїх колег. Вона була гарним фахівцем, вболівала за всю бібліотеку і особливо за свій відділ. Вона згуртувала навколо себе молодих, перспективних спеціалістів і очолила відділ. Людина творча, енергійна, Любов Василівна вивчала найкращий досвід з організації впровадження ІКТ в бібліотечну справу. За участю Л. Боренко та під її керівництвом розроблялися інструкції, методичні рекомендації щодо впровадження АБІС ІРБІС: Web-ІРБІС, Електронний каталог, Електронна бібліотека, Автоматизована книговидача в читальному залі № 3, «Авторитетні файли індивідуальних авторів», «Авторитетні файли предметних рубрик» та ін. Вона організовувала і проводила практичні години з підвищення кваліфікації бібліотекарів відділу обслуговування з опанування АБІС ІРБІС. Любов Василівна була наставником молодших колег, щедро передавала свій професійний досвід. «Наша Любочка» так пестливо називали її ми, колеги-ровесниці. І в цьому не було ніякої образи. Навпаки. Любов Василівна мала величезний авторитет серед усіх, хто працював з нею.
Цій чудовій жінці були притаманні душевна щирість, відкритість до нового пізнання і усвідомлена потреба ділитися з колегами професійними знаннями дослідника, тобто тим, чого не можна навчитись у виші. Саме цими чеснотами завжди вирізнялась Любов Василівна. Вона залишила нам у спадщину значний професійний доробок в опануванні і впровадженні в роботу бібліотеки АБІС ІРБІС. Плідно продовжують працювати молоді колеги в відділі, який вона очолювала. Любов Василівна завжди щиро раділа їх фаховому зростанню.
Проте не тільки роботою було наповнене життя цієї прекрасної жінки. Разом із чоловіком виростили й виховали двох синів – Олександра і Сергія. Мала Любов Василівна й чудових онучок.
На превеликий жаль, Любові Василівни Боренко передчасно не стало. Це непоправна втрата для всього колективу бібліотеки, де вона пропрацювала понад 35 років свого життя.
Любов Василіна Боренко назавжди залишиться в наших серцях!
В. І. Манжай