Письменник доби Розстріляного відродження, журналіст, фольклорист. Член Спілки письменників України (1934).

Завідувач бібліотеки Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя: з 1939 року до 1941 року.

Олександр Дмитрович Королевич (літературний псевдонім Лесь Гомін) народився 30 березня 1900 року в Черкасах. Середню освіту здобув 1918 року. 1924 року закінчив історико-філологічний факультет Київського інституту народної освіти. Після інституту повернувся в Черкаси, працював спочатку в театрі, а пізніше в газеті «Радянська думка». Свої нові твори підписував псевдонімом Лесь Гомін. 1928 року письменника переводять до Молдови. У Тирасполі (1928–1929) Лесь Гомін працював у газеті «Красный пахарь». З 1929 р. до 1936 р. проживав в Одесі, де входив до складу керівництва письменницької організації ВУСПП. З 1930 р. і до 1940 р. був членом репертуарного комітету, літературним консультантом Одеської опери, завідувачем літературної частини театру робітничої молоді, рецензентом видавництва «Література і мистецтво», читав лекції в Одеському університеті. З 1934 р. – член Спілки письменників СРСР.Письменника не оминули репресії: 10 листопада 1935 р. Лесь Гомін був ув’язнений і висланий за межі України, де перебував до липня 1939 р. 1939 року був обраний за конкурсом на посаду старшого викладача кафедри української літератури Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя. Згодом призначений завідувачем бібліотеки. У серпні 1941 року евакуювався з Ніжина та виїхав у Середню Азію (м. Ленінськ, Андіжанська обл., Узбецька РСР), де працював учителем до квітня 1944 року. На виклик дирекції та Наркома УРСР 28 квітня 1944 року Лесь Гомін повернувся до Ніжина, його призначено заступником директора інституту із заочного навчання, на цій посаді працював 10 років. Із працею в педагогічному інституті він поєднує літературну діяльність: остаточно редагує «Голгофу», пише, як виявиться, свій останній роман «Люди», у основу якого лягли події, пов'язані з життям Ніжинського педагогічного інституту в перший рік війни.

За активну роботу з виховання учительських кадрів письменник був удостоєний звання: Відмінник народної освіти, він нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». 1957 р. його було звинувачено в послабленні пильності, сприянні нездоровим настроям студентів (критика культу особи Сталіна) і звільнено з роботи. Письменник переїхав до Черкас. Помер 16 січня 1958 р. Похований у Черкасах. Реабілітований посмертно наприкінці 1958 р.

Література:

1.     Центральний державний архів-музей літератури і мистецтв України м. Київ ЦДАМЛМ України, ф. 353, оп. 1, од. зб. 31.

2. Архів Ніжинського державного педагогічного інституту ім. М. В. Гоголя. Особова справа Королевича О.Д. Ф. 427. Оп. 2а.

Осіпова Г. С., Косовських Л. П.

Фото Леся Гомона. м. Одеса, 1934 р. ЦДАМЛМ України, ф. 353, оп. 1

Цей будинок знаходився на території НДПІ ім. М.В. Гоголя. Тут довгий час жив і працював Лесь Гомін.

1938 - 1957 рр.. Ніжин

Лесь Гомін (третій зліва у першому ряду) в групі з І. С.Паторжинським, П. Г. Тичиною та іншими діячами у Ніжинському педагогічному інституті імені М. В. Гоголя. 8 лютого 1941

Професорсько-викладацький склад НДПІ ім. М.В. Гоголя,  нагороджені медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.». 23 червня 1946 р.