Одним із найважливіших завдань, що стоять перед бібліотекою Ніжинського державного університету ім. М.О. Лавровського, є дослідження власного фонду та залучення його до широкого наукового обігу.
Вивчення історії формування бібліотеки спонукало співробітників сектору фондових колекцій та рідкісної книги до аналізу складу та змісту найціннішого – рідкісного фонду книгозбірні, виявлення та дослідження книжкових знаків.
Тема провенієнцій, записів на книгах, завжди була у полі зору книгознавчих досліджень. Адже в них зосереджені різночасові пласти історичної інформації, пов’язані з іменами власників та користувачів книг. Отже, будучи однією із складових частин книги, знаки містять унікальні відомості, які засвідчують приналежність та побутування книг. Вони фіксують зв’язок між примірником видання та його власником, стають джерелом відомостей для науковців, особливо тих, хто займається відновленням складу бібліотек приватних осіб.
Книгознавчі дослідження родових бібліотечних колекцій, що були сформовані на території України, є малодослідженою ланкою історії культури України. Хоча саме вони мають велике наукове, пізнавальне та історичне значення.
Примірники колекції рідкісних видань бібліотеки ім. М.О. Лавровського демонструють широкий видовий спектр книжкових знаків. У процесі поекземплярного перегляду фонду на одній із книг були виявлені книжкові знаки, що належать родині Маркевичів.
Із родовідної книги Чернігівського дворянства дізнаємось про те, що засновником роду Марковичів-Маркевичів був Марко Аврамович – орендар прилуцький та пирятинський, володів значними маєтностями в селах Козлово, Рудавка, Туровка та ін., що підтверджено за ним грамотою Петра І 1718 року. Після смерті останнього маєтності успадковували сини. Ім’я Марка стало родовим прізвищем для нащадків.
У XVIII ст. до гербовника дворянських родів також було внесено родовий герб Марковичів.
Герб має наступний опис: на щиті, що має блакитне поле навхрест покладені срібна шпага та гілка з плодами; на них зображені червоне серце із сидячим на його поверхні білим голубом. Щит увінчаний шоломом та короною зі страусиним пір’ям. Намет на щиті блакитного та червоного кольорів, підкладений сріблом.
Докладні відомості і родовід Марковичів, були видані професором Новоросійського ун-та Маркевичем, у Києві 1890 р., а також у статті А.М. Лазаревського («Київська Старовина» за 1884 р.).
Рід Марковичів (Маркевичів) дав Україні плеяду талановитих представників різних галузей науки та мистецтва. Дослідники поділяють рід Марковичів на три гілки й класифікують їх як «чернігівську», «роменську», та «прилуцьку».
Зупинимось саме на «прилуцькій» (молодшій) гілці Марковичів. Починаючи з XVIII ст. її представники прийняли написання прізвища – Маркевич, і з того часу іменуються саме так.
Прославив свій численний рід український історик, етнограф, поет, фольклорист, музикознавець, композитор Маркевич, який при народженні у 1804 році дістав ім’я Миколи.
У річницю 220-го ювілею від дня народження відомого земляка, у контексті історії роду, слід зазначити, що багатогранну діяльність представників роду Маркевичів і, зокрема, особистість Миколи Андрійовича Маркевича, вивчало чимало істориків, культурологів. Серед них варто відзначити Миколу Яковича Макарова (1828-1892) – культурно-просвітнього діяча, уродженця Чернігівщини, випускника Ніжинського ліцею, а також Лева Михайловича Жемчужникова (1828-1912) – живописця і графіка.
З їх натхненних спогадів про Маркевича дізнаємось, що у Миколи Андрійовича, окрім його численних захоплень, мабуть, найбільшим у житті були книги. У своєму маєтку в с. Турівка Прилуцького повіту він зберігав бібліотеку, успадковану від діда та примножену власними зусиллями. Вона нараховувала понад 6 тис. томів, містила стародруки XVI-XVIII ст. та видання ХІХ ст. багатьма мовами: книги з історії, географії, фольклору, етнографії, статистики України тощо. Микола Андрійович зібрав унікальну колекцію документів з історії України XVII-XVIII ст., яка в 1851 р. складала близько 12 тис. одиниць зберігання. Книги були приведені власником до порядку, внесені в каталоги, систематичний і алфавітний. У числі автографів, що перевищували цифру 6 тис., знаходились імена: майже всіх гетьманів, генеральних старшин, малоросійських полковників; кримських ханів, пашів, візирів; митрополитів, архієпископів, архімандритів; молдово-валаських господарів і сановників; державних канцлерів, міністрів та послів.
Назвімо декілька примітних імен: Апостол Даниїл, Кониський, Кочубей, Мазепа, Полуботок, Розумовський, Скоропадський, Стефан Яворський, Андрій Безбородько, батько князя канцлера та багато ін.
Між справами зберігались більше 2000 грамот і універсалів у копіях та безцінні матеріали для історії міст та сіл Малоросії. Зокрема, нотник, подарований церкві Ніжинського Полку, села Липів-Ріг, в 1676 році, написаний під час гонінь на православну церкву. Це безцінний екземпляр для історії музики. В архіві наявний травник, з номенклатурою трав та перекладом на латинську мову та багато інших достойних книг і справ.
У 1851 р. Микола Андрійович вирішує продати архів – справу всього його життя. Про свій намір він оголошує у лютневій книжці «Отечественных записок», де була написана коротка історія «Архіва Маркевича». Основну частину колекції рукописів купив Лукашевич Іван Якович (1811-1860) – відомий бібліофіл, суддя, державний службовець, виходець із козацько-старшинського роду Лукашевичів. Книжкове (більше 4 тис. томів) та частину рукописного зібрання купила у нащадків М.А. Маркевича Катерина Василівна Ґалаґан (1826-1896) і подарувала Колегії Павла Ґалаґана при її відкритті у 1871 р. Бібліотека М.А. Маркевича надійшла до ВБУ разом із бібліотекою Павла Ґалаґана у 1920 р. за розпорядженням Народного Комісаріату Освіти УРСР. Особистий архів М.А. Маркевича – листи, рукописи статей, щоденники, спогади та ін. матеріали – нині зберігаються в архіві Інституту літератури РАН в Санкт-Петербурзі.
«История Малороссии» в п’яти томах – його основна праця, в якій викладено історію України від найдавніших часів до кінця XVIII ст. М.А. Маркевича, без сумніву, можна назвати першим українським енциклопедистом. За це він отримав клеймо «українського буржуазного націоналіста», був заборонений до друку більшовицькою цензурою.
«Щира любов історика до своєї Батьківщини може виявлятися тільки у строгій повазі до правди», – наголошував М.І. Костомаров. Цьому принципу слідував усе своє життя і М.А. Маркевич.
Виявлені нами знаки були на книзі Emile Zola під назвою «Au Bonheur des dames», 1895 р. Даний примірник був включений у загальний фонд з позначкою «Куплено у Пономаренко». Історію міграції книги, зокрема, про Пономаренка, утримувача книги, наразі нічого з’ясувати не вдалось. На титульному аркуші книги виявлені два види провенієнцій – рукописний запис французькою мовою «Nicolas Markevitch. 1895» та фарбова гербова печатка роду Маркевичів.
Рід Маркевичів досить великий і розгалужений, кількість членів сім’ї перевищує 400 чоловік.
Отже, з метою упорядкування змісту запису у базі даних РК щодо нащадків роду Маркевичів була проведена певна дослідницька робота, в результаті якої встановили, що власноручний напис на титульному аркуші книги належить внукові Миколи Андрійовича та Уляни Олександрівни Маркевичів – Миколі Андрійовичу Маркевичу.
Провенієнційний запис на титульному аркуші засвідчує, що даний примірник був придбаний її власником за кордоном, у рік виходу книги з друку, а саме, 1895 року. М.А. Маркевич замовив та позначав книги з власної бібліотеки спеціально для цього виготовленим штемпелем із зображенням герба роду Маркевичів.
Короткий опис книги та оправи:
Книга художнього змісту, французькою мовою, у недорогій типовій оправі, стандартного формату. Оправа: ХІХ ст.; 8° (12х18 см); твердий картон, обклеєний коленкором чорного кольору; авантитул; корінець шкіряний, заокруглений, коричневого кольору, без бинтів, покритий новим реставраційним матеріалом; каптал; форзаци приклейні, паперові, сірого кольору; крапчатий обріз; примірник у задовільному стані.
Опис книжкового знака:
Гербовий екслібрис, штемпель, фарбовий, овальний, зображення та текст у лінійній рамці, синього кольору, розміри 30х25 мм, із зображенням герба роду Маркевичів, текст «ИЗЪ БИБЛІОТЕКИ Н: МАРКЕВИЧА.».
Zola E. Au bonheur des dames / par Emile Zola. – Paris : G. Charpentier et E. Fasquelle, 1895. – 521 p. – (Les Rougon-Macquart : histoire naturelle et sociale d'une famille sous le Second Empire ).
Отже, описані книжкові знаки є джерелом цінної інформації, яка може бути використана при проведенні реконструкції фонду історичних колекцій Ніжинської книгозбірні та бути корисною для книгознавців, які вивчають історію книги, хто займається відновленням складу бібліотек приватних осіб.