Професор кафедри енциклопедії законодавства та державного права Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька.

Виконував обов’язки бібліотекаря: 16.12.1840–25.02.1854 рр.

Яким Костянтинович Циммерман походив з Волинської губернії м. Бердичів, з євреїв, які прийняли православне віросповідання. Початкову освіту отримав вдома. Після закінчення повного курсу наук на юридичному факультеті в Київському університеті Св. Володимира отримав звання дійсного студента з правом здобути ступінь кандидата. 13 липня 1840 р. Якима Костянтиновича призначено викладачем енциклопедії законознавства та державних законів Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька. У березні 1846 р. він захистив магістерську дисертацію і був затверджений професором кафедри, на якій працював до 1859 р., коли його перевели до Одеси директором 2-ї гімназії, котрою керував до 1880 року.

Був одружений з Софією Діамент. Мав велику сім’ю – сина Якова (1840 р. н.), який вчився в університеті Св. Володимира, Михайла (1842 р. н.), який навчався в Ніжинської гімназії, Олександра (1846 р.н.), Миколая (1850 р.н.), доньку Ганну (1843 р. н.), Єлизавету (1845 р. н.), Олену (1855 р. н.). У Ніжині Яким Костянтинович проживав у власному будинку.

Я. Циммерман не був обізнаний зі специфікою бібліотечної діяльності. Тож опановував бібліотечну справу під час роботи. Формування та облік фонду, обслуговування професорів та викладачів були головними обов’язками бібліотекаря. Окрім цього, продовжував роботу зі складання систематичного каталогу. Видача книг у бібліотеці проводилася щопонеділка та щочетверга з 10 години ранку до 2 ½ години після опівдня. 1854 року професора Якима Костянтиновича Циммермана за власним бажанням було звільнено з посади бібліотекаря.

Протягом періоду служби Я. К. Циммерман кількаразово за відмінну старанну службу одержував грошову нагороду за чином. Характеризуючи персону Я. К. Циммермана, Н. Петров свого часу зазначав, що Яким Констянтинович «за життя, був істинним філософом, сповненим любові до Бога, людини і природи. У свідомості тісного зв'язку між правом і обов'язком, як філософ-юрист, він на підставі цього глибокоморального принципу, завжди спрямовував свої дії щодо середовища, в якому він жив. Моральна відплата такій людині завжди і скрізь – щира повага і любов».

Література:

1.Петров Н. Циммерман А.К. // Гимназия высших наук и Лицей князя Безбородко. – Санкт-Петербург, 1881. – С. 313–315.

2.Годичный Торжественный акт в лицее князя Безбородко и Нежинской гимназии, бывшей 4-го Сентября 1859 года. Киев : Университетская Типография, 1859. 25 с.

3. Осіпова Г. С. Бібліотекарі Ніжинського юридичного ліцею князя Безбородька та їхній внесок у становлення бібліотеки (1840–1875 рр.) – Література та культура Полісся. – Ніжин, 2024. Вип. 110. С. 190–214. Сер. «Філологічні науки», № 24. URL : http://lib.ndu.edu.ua/dspace/bitstream/123456789/3585/1/% 20110%2024-190-214.pdf

4.Торубара А. О. Ніжинський юридичний ліцей в освітньому просторі, науковому та соціокультурному житті України (1840–1875 рр.): дисерт. кан. іст. наук. 07.00.01 – історія України. Чернігів, 2016.263 с.

Джерела:

1.     ВДАЧОН. Ф. 1359. Оп. 1. Спр. 496. Арк. 3 зв. –5.

2.     ВДАЧОН. Ф. 1359. Оп. 1. Спр. 463. Арк. 100 зв.

3.     ВДАЧОН. Ф. 1359. Оп. 1. Спр. 548. Арк. 31 зв.–34.

4.     ВДАЧОН. Ф. 1359. Оп. 1. Спр. 449. Арк. 3–3 зв.

5.     ВДАЧОН. Ф. 1359. Оп. 1. Спр. 466. Арк. 3.

Галина Осіпова