Особова бібліотека
Вітольда Владиславовича Новодворського
Коротка біографічна довідка про власника:
Новодворський Вітольд Владиславович
(1861-1923) – статський радник, історик-медієвіст, професор Ніжинського Історико-філологічного інституту князя Безбородька 1906-1916 рр.
Народився вчений 2(14) червня 1861 року в маєтку Лемно Ігуменського повіту Мінської губернії у збіднілій польській шляхетській родині. Спершу навчався в Полоцькій військовій гімназії. У 1878 році вступив до Санкт-Петербурзького інституту інженерів шляхів зв’язку. У 1885 році закінчив Санкт-Петербурзький університет із ступенем кандидата всесвітньої історії. 1893 року склав іспит на право отримання ступеня магістра. З березня 1900 року викладав у званні приват-доцента загальну історію. До 1904 року викладав у середніх учбових закладах Санкт-Петербурга. Наприкінці XIX – початку XX ст. розпочинається активне студіювання вченим польської історії. За короткий час дослідник здобув визнання в наукових колах не лише Росії, але й Польщі, як талановитий і ґрунтовний полоніст. У часописах і енциклопедичних виданнях була надрукована низка статей польською та російською мовою, присвячених видатним польським політичним діячам, літераторам. У цей час Вітольд Владиславович підтримував активні зв’язки з польськими науковцями, готував матеріали і розвідки для різноманітних польських видань: "Ateneum", "Glos", "Kwartalnik Historyczny", "Prawda", співпрацював з "Wielka Encyklopedia Illustrowana", для якої підготував досить ґрунтовну статтю "Феодалізм, або ленна система".
“Український період” діяльності вченого розпочався з вересня 1906 року, коли магістра історії Вітольда Новодворського призначили екстраординарним професором по кафедрі всесвітньої історії Історико-філологічного інституту князя Безбородька в Ніжині. За короткий час професор Новодворський здобув визнання і в наукових колах України. Його енергія, педагогічний досвід і енциклопедичні знання приваблювали і навчальні заклади Києва. Поряд з Ніжинським Історико-філологічним інститутом кн. Безбородька Новодворський почав викладати в Університеті Св. Володимира (з 1908 р.), Київському комерційному інституті (з 1909 р.), на Жіночих загальноосвітніх курсах М.В. Довнар-Запольського (з 1908 р.) та Вечірніх вищих курсах А.І. Жекуліної (з 1909 р.). В Ніжинському історико-філологічному інституті продовжував викладати до 1916 року. Паралельно з педагогічною діяльністю вчений продовжував займатися і науковою працею. У роки Української революції В. В. Новодворський брав активну участь у польському культурно-просвітницькому русі. Після революції активно підтримував відновлення незалежності Польщі, куди і емігрував. З 1921 року – професор університету Стефана Баторія у Вільно, де працював до кінця життя.
Помер Вітольд Владиславович Новодворський 24 листопада 1923 року. Похований на відомому цвинтарі Росса у Вільні (Вільнюсі), де містяться могили багатьох визначних діячів польської та литовської науки і культури. Життя і діяльність професора В.В. Новодворського було присвячене підготовці фахових істориків, а його наукова спадщина стала помітним явищем в історіографічному процесі України першої чверті ХХ ст.
Загальні відомості про колекцію: на жаль, дані про те, як книжкове зібрання В. Новодворського потрапило до бібліотеки та наскільки відповідає об’єму те, що залишилося з колекції на момент надходження до бібліотеки, відсутні.
Місце зберігання: особова бібліотека вченого зберігається як окреме книжкове зібрання у відділі колекційних зібрань (ВК) та представлена в ЕК «Рідкісна книга».
Обсяг фонду: книжковий фонд особової бібліотеки на даний час нараховує 325 одиниць зберігання.
Хронологічні межі видань: 1846 – 1915 рр.
Мова видань: польська.
Склад і зміст: найбільшу частину колекції складають видання історичної тематики, зокрема, важливе місце у колекції належить працям відомих польських істориків. У колекції також представлені книги з літературознавства, філософії, релігії, психології, педагогіки, географії, а також художня література. Склад: наукова, довідкова література, зокрема, словники, енциклопедії та окремі примірники періодичних та продовжуваних видань.
Атрибуція за зовнішніми ознаками колекції: власницьких позначок особова бібліотека не має.