Особова бібліотека
Івана Григоровича Турцевича
Коротка біографічна довідка про власника:
Турцевич (Дулич-Турцевич) Іван Григорович
(1856-1938) – відомий вчений-антикознавець та історик-медієвіст, випускник Ніжинського Історико-філологічного інституту 1879 р. Працював у ІФІ протягом 1892-1909, 1915-1920 рр., професор кафедри римської словесності.
Іван Григорович народився 4 квітня 1856 р. у с. Суховичі Речицького повіту Мінської губернії в родині місцевого священика. Навчався в Мозирській, потім – Шавельській гімназіях. З 1874 до 1875 р. – студент Імператорського Санкт-Петербурзького ІФІ. 1875 року через хворобу перевівся до Ніжинського інституту князя Безбородька, з яким була пов’язана більша частина його наукової біографії. У 1879–1892 рр. – учитель давніх мов І Київської чоловічої гімназії. За 13 років викладання в Києві майбутній професор двічі (в 1879–1880 рр. та 1889-1890 рр.) перебував у закордонних відрядженнях. Мандруючи Європою, він вивчав античну культуру та класичну філологію. Повернувшись до Києва, І. Г. Турцевич зайнявся педагогічною та науковою діяльністю, став членом Товариства Нестора-Літописця, друкував свої роботи у київських часописах.
1892 рік є переломним у подальшій долі І. Г. Турцевича, коли після відставки професора Р. А. Фохта, за рекомендацією одного з колишніх учителів – професора О. М. Фогеля, його запрошують на посаду екстраординарного (позаштатного) професора НІФІ. І. Г. Турцевич погоджується на пропозицію викладати в Ніжині: до 1909 р. він викладає римську словесність (історію й літературу Давнього Риму), спочатку як екстраординарний, а з 1903 р. – як ординарний професор кафедри римської словесності. 1908 року удостоєний звання ординарного професора. У липні 1909 звільнився зі служби за вислугою років. Перебуваючи у відставці, здобув чин дійсного статського радника. У 1909–1914 роках обирався гласним Ніжинської міської думи. У роки революційних лихоліть Турцевич на короткий час знову повернувся до викладання в інституті. 1924 року він стає керівником секції античної культури Ніжинського інституту, 1926-го виходить на пенсію. Наприкінці 1920-х років він цілком полишив офіційну наукову діяльність й самотньо доживав віку у власному будинку поруч із приміщенням інституту. В останні роки життя Турцевич був змушений продавати власні речі та книги зі своєї бібліотеки. Помер І. Г. Турцевич у власному будинку наприкінці 1938 року. Похований на Грецькому кладовищі в Ніжині, надгробок не зберігся. Яскрава постать натхненного, понад усе захопленого своєю наукою, дивака-професора залишила помітний слід у пам’яті багатьох студентів і гімназистів. Після себе І. Г. Турцевич залишив низку наукових праць, присвячених історії стародавнього Риму, його традиціям та звичаям.
Загальні відомості про колекцію: до університетської книгозбірні особиста бібліотека Івана Григоровича Турцевича надійшла наприкінці 1941 року. Книжковий фонд особистої бібліотеки налічував 913 книг. Більшість цих видань було придбано І. Г. Турцевичем під час перебування в закордонних відрядженнях – протягом 1879–1880 років у Франції, з 1889 до 1890 року – у Бонні, містах Греції, Італії. Збиранням книг вчений займався протягом багатьох років свого життя і поповнював свою колекцію здебільшого фаховою літературою.
Місце зберігання: особова бібліотека вченого зберігається як окреме книжкове зібрання у відділі колекційних зібрань (ВК) та представлена в ЕК «Рідкісна книга».
Обсяг фонду: книжковий фонд особової бібліотеки на даний час нараховує 745 одиниць зберігання. Пошукова робота над книжковою колекцією триває.
Хронологічні межі видань: 1614 – 1932 рр.
Мова видань: грецька, латинська, англійська, французька, німецька.
Склад і зміст: склад особової бібліотеки віддзеркалює особисті та наукові інтереси власника. Основа колекції – видання з історії стародавньої Греції та Риму, а також книги з історії Західної Європи.
Атрибуція за зовнішніми ознаками колекції: власноручний напис на титульному аркуші у верхньому куті; фарбований штемпель у лінійній рамці; вензель «ИТ» (без рамки).