МАРЧЕНКО Володимир Михайлович – аспірант

   Володимир Марченко народився на Ніжинщині, у селі Мильники (колишня Григорівка), 23 лютого 1988 року. Зростав товариським та життєрадісним, з дитинства мріяв стати військовим – часто дивився в небо та казав, що хоче літати. Після закінчення 9-го класу місцевої школи Володимир поїхав навчатися до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою, далі вступив до Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, який закінчив з відзнакою. Згодом був направлений на службу в селище Озерне на Житомирщині.

   У 2017–2019 роках працював викладачем у Харківському національному університеті Повітряних Сил ЗСУ на кафедрі аеродромно-технічного забезпечення, а з 2019-го був командиром аеродрому «Канатово».

   2018 року вступив до аспірантури Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя (спеціальність 011 – Освітні, педагогічні науки кафедри педагогіки, початкової освіти та освітнього менеджменту, вечірня форма навчання).

   Знайомі Володимира пригадують, що він мав багато друзів, а в рідному селі всі його поважали, часто зверталися за допомогою, він нікому не відмовляв. На службі був відповідальним, і, взагалі, багато часу їй приділяв, завжди все встигаючи. Казав, що його професія – це його життя. Вів здоровий спосіб життя, любив плавати й за можливості завжди відвідував басейн, мав двох старших братів.

   Після подій 24 лютого Володимир не лишився осторонь, узяв до рук зброю та у складі Західного регіонального управління Держприкордонслужби захищав рідну землю від ворога.

   Під час виконання бойового завдання у Кропивницькому 23 липня 2022 року Володимир Марченко потрапив під ворожий ракетний обстріл. Врятувати воїна не вдалося. Командувач повітряного командування «Центр» Анатолій Кривоножко говорить, що Володимир Марченко загинув як справжній герой. «Він, знаючи, що йде велика кількість ракет, продовжував виконувати свої обов’язки, до останнього керував силами і засобами безпосереднього прикриття, намагаючись знищити ці ракети, але, на жаль, кількість їх була занадто велика».

   Того дня батьки не дочекалися звістки від сина, дружина Тетяна – від чоловіка, а син Денис – від люблячого тата.

   Поховали Володимира в селі Мильники Чернігівської області біля могили батьків.

   Підполковник Володимир Марченко посмертно нагороджений орденом «За мужність».

   Вічна пам’ять і слава Українському Воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!