Нарис історії бібліотеки

Бібліотека Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя бере свій початок від книгозбірні Ніжинської Гімназії Вищих Наук, заснованої царським наказом 1805 року. Проект книгозбірні був задуманий та втілений в життя першим почесним попечителем Гімназії графом Олександром Григоровичем Кушелєвим-Безбородьком. У 1820 році, незадовго перед тим, як Гімназія відчинила двері для перших учнів, він подарував навчальному закладу частину родинної книжкової колекції свого діда, канцлера Російської імперії князя Олександра Андрійовича Безбородька кількістю 1877 томів (382 назви). Це була добре підібрана колекція літератури з усіх галузей знань, необхідних для навчального процесу в Гімназії. Ядро книгозбірні складали унікальні європейські видання XVII-XVIII ст. з історії, філософії, богослов’я, витончених мистецтв, юриспруденції, політики, дипломатії, логіки, фізико-математичних наук, природознавства. Перлиною зібрання були видання творів французьких енциклопедистів та просвітителів, багатотомні енциклопедії.

Ліцей князя Безбородька у Ніжині. Літографія сер. ХІХ ст.

Про бібліотеку Гімназії теплі спогади залишив один з її перших випускників, відомий письменник Нестор Кукольник: «Бібліотека не була забороненою скарбницею… Ми там навчалися, поповнювали відомості наші; іноді набували їх з кореня, коли професор відповідної кафедри не задовольняв нашої допитливості». Правом вільного користування книгозбірнею нагороджувалися гімназисти «за особливу старанність». За свідченням мемуариста дарунок бібліотеки послужив справі прискорення відкриття Гімназії.

Досліджував історію гімназійної книгозбірні перший директор Ніжинського історико-філологічного інституту князя Безбородька академік М.О.Лавровський. Його праця «Гимназия высших наук кн. Безбородко в Нежине» (Київ, 1879) розкриває сторінки історії та становлення бібліотеки. На першому етапі свого існування бібліотека не мала штатних працівників. Обов’язки бібліотекаря виконували почергово професори Гімназії. Першим зберігачем книгозбірні був професор фізики поляк Казимір Шапалинський, який за виконання обов’язків бібліотекаря не одержував жодної грошової винагороди. Бібліотека не мала інвентаря та каталогу. Ще у 1821 р., після передчасної смерті першого директора В.Г.Кукольника, Конференція Гімназії видала розпорядження «поволі, за зручністю часу» створити загальний каталог за галузями знань. У 1822 р. обов’язки бібліотекаря були покладені на професора французької словесності Жана Ландражина. Проте, навіть у 1825 р. гімназійна бібліотека не мала належної організації та каталогу. 1826 року книги за особливим списком прийняв новий бібліотекар – наглядач Аман. Конференцією знову було вирішено привести бібліотеку в «належний порядок за класифікацією», але це рішення також не було виконано. Тільки у 1828 році викладачі М.В.Білевич, П.І.Нікольський та Ф.Є.Зінгер приступили до впорядкування бібліотеки. Були складені дві інвентарні книги: за латинською і грецькою та окремо російською абетками. За описом 1830 р. фонд бібліотеки становив 5029 примірниики у 1318 назвах. Бібліотекарем було обрано професора природничих наук М.Ф.Соловйова.

Шафи ХІХ ст. у фондосховищі бібліотеки

У перші роки існування Гімназії книжковий фонд поповнювався головним чином за рахунок благодійних пожертв. 1821 року викладач латинської мови Платон Кукольник, син першого директора Гімназії, подарував 500 томів класичних творів з родинної бібліотеки. З періодичних видань передплачувалися «Вестник Европы», «Отечественные записки», «Журнал Министерства народного просвещения», «Христианское чтение», «Журнал изящных искусств», «Труды общества любителей российской словесности при Московском университете» та ін.

 Склад офіційного бібліотеного фонду Гімназії не задовольняв допитливих гімназистів, й вони гуртом створили студентську бібліотеку. Гімназисти виписували поштою журнали «Московский телеграф», «Северные цветы», твори  О.Пушкіна, В.Жуковського, О.Грибоєдова, книги з історії, права, філософії тощо. Деякі нові твори російських письменників переписувалися гімназистами від руки для колективного використання. Бібліотекарем студенти обрали свого в майбутньому знаменитого однокашника Миколу Гоголя, який ревно ставився до своїх обов’язків і вимагав від друзів надзвичайно бережливого ставлення до книг.

Напрям комплектування фондів змінювався водночас зі зміною профілю Ніжинської вищої школи. До бібліотеки фізико-математичного Ліцею (1832-1840 рр.) надходили періодичні видання, фонди поповнювалися книгами з математики, фізики, артилерійської справи, інших військових дисциплін, довідниками та енциклопедичними виданнями. За цей час було придбано 1850 примірників. Посаду бібліотекаря обіймав професор чистої математики Карл-Генріх Купфер – один з найбільш кваліфікованих викладачів Ліцею. Поважний професор математики виявив неабияку самовідданість, пожертвувавши життям заради порятунку бібліотеки. Коли у сусідній з бібліотекою кімнаті розпочалася пожежа, книги вдалося своєчасно винести в інше приміщення. Професор Купфер взявся самотужки упорядковувати книги, які при перенесенні були перемішані. Приміщення нового книгосховища бібліотеки у зимових умовах тоді не опалювалося, професор застудився і невдовзі помер.

Читальний зал бібліотеки. Фото початку ХХ ст. 

За часів Юридичного Ліцею (1840-1875 рр.) бібліотечні фонди поповнилися значним масивом літератури правознавчого спрямування: передплачувалися журнали «Судебный вестник», «Русская беседа», «Журнал для детей», «Журнал для воспитания», «Творения святых отцов», «Чтение в Императорском обществе истории и древностей Российских». До бібліотеки надходили кращі твори російською та іноземними мовами з наук юридичних та політичних. Про те, що бібліотека Юридичного Ліцею мала добре сформований історико-правознавчий фонд, свідчив інспектор Ніжинського історико-філологічного інституту А.В.Добіаш. Він вказував на колекцію законів Російської імперії та «всього, що відносилося до їх дослідження та роз’яснення». За 35 років існування Юридичного Ліцею книжковий фонд зріс до 13057 томів. Особливо велику увагу приділяв бібліотеці директор Є.П.Стеблін-Камінський. Бібліотека існувала як фундаментальна, «професорська» і користувалися нею переважно викладачі навчального закладу. У 1858 році було започатковано студентську бібліотеку, фонд якої у 1875 році нараховував 3020 примірників.

Добру пам’ять залишив по собі останній попечитель з родини Кушелєвих-Безбородьків – граф Григорій Олександрович. Він придбав для Ніжинського Ліцею рукописи творів М.В.Гоголя «Мертві душі», «Тарас Бульба», «Портрет», «Игроки», «Тяжба», «Лакейская», «Театральный разъезд», а також 32 листи М.В.Гоголя до М.Я.Прокоповича. Усі ці власноручні рукописи видатного письменника дбайливо зберігалися у бібліотеці Ліцею і у 1902 році стали основою «Гоголівської виставки», що була приурочена до 50-річчя від дня смерті геніального автора.

«Гоголівська виставка» з експозицією авторських рукописів письменника. Фото 1902 року.

Новий етап в історії бібліотеки розпочався з 1875 року, коли на базі Ніжинського юридичного Ліцею було відкрито Історико-філологічний інститут князя Безбородька. Як зазначав перший директор інституту академік М.О.Лавровський, «…важливою справою, що займала мене… було улаштування інститутської бібліотеки». Саме стараннями Миколи Олексійовича книгозбірня була перетворена у справжню скарбницю знань з колекціями та раритетами, якими і зараз ми пишаємося. Книги були інвентаризовані, бібліотека отримала систематичний та абетковий каталоги. Проблема нестачі бібліотечних приміщень було вирішено почесним попечителем інституту графом О.І.Мусіним-Пушкіним. Він дозволив зайняти під книгозбірню більшу частину своєї квартири, що знаходилася у будівлі інституту. Бібліотека розташувалася у 5 просторих кімнатах і на тривалий час була забезпечена сховищами для розміщення нових надходжень та залами для обслуговування читачів.

У 1875 році фонди бібліотеки поповнилися новими надзвичайно цінними надходженнями. У цей час завдяки сприянню Міністерства народної освіти була придбана бібліотека колишнього директора Санкт-Петербурзького історико-філологічного інституту І.Б.Штейнмана. Своїм дублетним фондом з інститутом поділилася бібліотека Варшавського університету. Колекція «Полоніка» представлена рідкісними релігійно-богослужбовими та історико-юридичними виданнями. Завдяки зусиллям, старанням та наполегливості М.О.Лавровського до інститутської книгозбірні надійшла ще одна цінна колекція – бібліотека Ніжинського Олександрівського грецького училища, у складі якої було «декілька вельми цінних книг з відділів богослов’я, класичного, історичного та літературного у старовинних виданнях  XVI і XVII століть». У 1876-1877 роках на відсотки з капіталу графині Є.І.Суворової-Римнікської було придбано дві особисті бібліотеки: професора Московського університету С.П.Шевирьова та професора Лейпцігського університету Ф.В.Річля. Ці книжкові зібрання мають велику історико-культурну, наукову та меморіальну цінність, у їх складі є раритетні та цінні видання, у тому числі й з автографами видатних діячів науки та культури.

Ніжинський історико-філологічний інститут князя О.Безбородька.

Фото кін. ХІХ ст. 

У 1878-1880 рр. Бібліотечна комісія, до складу якої входили бібліотекар, професор всесвітньої історії Г.Е.Зенгер та по одному представнику від кожної кафедри, активно працювала над перевіркою фонду, систематизацією книг та підготовкою до друку систематичного каталогу, який побачив світ у 1884 році. Протягом 1893-1895 рр. за ініціативою інспектора НІФІ, професора грецької словесності А.В.Добіаша Бібліотечною комісією було здійснено реорганізацію бібліотеки. За основу розстановки книг було прийнято формальну «кріпосну» системуа, ключем до якої став абетковий каталог, створений членами комісії. Досить зазначити, що і зараз Фундаментальна бібліотека університету зберігає той принцип організації, що був вироблений у кінці ХІХ ст. Відкриття читальної зали значно розширило можливості студентів для ознайомлення та використання фондів основної бібліотеки. За правилами користування бібліотекою читальня працювала тричі на тиждень з 15.30 до 21.00 години. Три інші дні були відведені для видачі книг додому.

Згодом бібліотечні фонди НІФІ кн. Безбородька було збагачено приватними зібраннями професорів та викладачів навчального закладу. Серед подарованих бібліотеці наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. книжкових зібрань були приватні бібліотеки та колекції професорів І.М.Михайловського, І.Г.Турцевича, К.Ф.Радченка, М.М.Бережкова, В.Клінгера, академіків В.І.Рєзанова та К.В.Харламповича, протоієрея А.Ф.Хойнацького  та ін.

Бібліотека Ніжинського державного педагогічного інституту імені М.В.Гоголя, у свою чергу, успадкувала від НІФІ універсальний книжковий фонд переважно гуманітарного напряму українською, російською, грецькою, латинською та іншими європейськими мовами. До нього входила і колекція із 183 рукописів, серед яких були і дуже цінні манускрипти ХІ-ХІХ ст. Проте усі ці цінні колекції за радянських часів не довго втрималися у Ніжині. За розпорядженням Музейного відділу НКО УРСР від 15 листопада 1934 року рукописи, рідкісні видання «Гоголіани» а також багато стародруків було передано до Всенародної бібліотеки України при ВУАН. Згодом бібліотека Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка також отримала дозвіл на докомплектування свого фонду рідкісними виданнями історико-філологічного напряму з книгозбірні Ніжинського педінституту… 

Але, незважаючи на ці суттєві втрати, бібліотечний фонд швидко зростав і до 1941 року сягнув 450 тис. одиниць зберігання. У штаті бібліотеки інституту було 12 бібліотекарів, які продовжували традиції, успадковані від попередніх поколінь співробітників. Під час окупації Ніжина гітлерівськими загарбниками бібліотека інституту працювала як міська читальня. І хоча педагогічний інститут був евакуйований у глиб тодішнього Радянського Союзу, бібліотеку вивезти не встигли. Над унікальним книжковим зібранням нависла небезпека знищення та розграбування. Безцінне книжкове зібрання врятували дві жінки-бібліотекарки Н.Г.Наркевич та З.К.Константинова. Нехтуючи особистою безпекою, вони переселилися до приміщення бібліотеки, яка в той час розміщувалася у колишньому будинку купецького зібрання по Гоголівській вулиці. Усі два роки окупації мужні жінки охороняли книги від розграбування, а у вересні 1943 року, коли перед відступом з Ніжина окупанти замінували підвали бібліотеки, врятували будівлю від знищення, знеструмивши вибухівку.

Ніжинський педагогічний інститут імені М.Гоголя. Фото 1950-60-х рр.

У повоєнний час бібліотека за рахунок своїх фондів надавала допомогу Чернігівському, Куйбишевському та Ярославському педінститутам, чиї бібліотеки постраждали більше, і отримала книги від інших книгозбірень. У ці тяжкі роки працювало 10 бібліотекарів, які крім бібліотечної, виконували і різну господарську роботу – заготовляли дрова для опалення, ремонтували приміщення. Очолювала бібліотеку до 1957 року Н.Г.Наркевич, яка за героїчні дії в роки війни з врятування бібліотечного фонду була нагороджена медаллю «За доблестный труд в Великой Отечественной войне». Своє завдання колектив вбачав у тому, щоб налагодити обслуговування викладачів і студентів та лік від втрати книжкового фонду, нанесені воєнним лихоліттям.

До бібліотеки продовжували надходити дарунки від викладачів, співробітників, колишніх вихованців та інших доброчинців. У 1956 р. завідувач кафедри російської мови доцент П. М. Іванов подарував майже 1 тис. книг. Свої особисті книжкові зібрання заповіли «альма-матер» вихованці Ніжинської вищої школи М.С.Державін, М.С.Антошин, В.В.Данілов. У 80-ті роки особисті бібліотеки надійшли від родин колишніх доцентів педінституту М.Проскури, А.Батурського, М.Красильника, жителів міста М.Баскіна, Н.Зеленухи, Б.Максименка. Ці зібрання за традицією оформляються як окремі книжкові колекції. Вони збагачують бібліотечний фонд, у їх складі чимало видань, які становлять бібліографічну рідкість.

Співробітники бібліотеки з книжковими скарбами.

Фото 1970-х рр

На сучасному етапі в бібліотеці складалася система обслуговування користувачів, довідково-бібліографічного апарату, організації фондів, типова для бібліотек ВНЗ. Головний інформаційний масив бібліотеки – це понад 980 тис. примірників документів. Бібліотечний фонд становить значну наукову та культурну цінність, що дало змогу бібліотечним працівникам за підтримки керівництва інституту у 1985 році створити музей Рідкісної книги.

З 2002 року у бібліотеці здійснюється автоматизація бібліотечно-бібліографічних процесів на основі АБІС «ІРБІС-64». Нові надходження відображаються в електронному каталозі, що дає можливість багатоаспектного пошуку документів та наближає інформаційні ресурси бібліотеки до користувача. Культурно-просвітницька робота, яку проводить бібліотека, має великий вплив на світогляд, моральні засади, інтелектуальний та культурний рівень студентської молоді. Значну роль у цій діяльності відіграє музей Рідкісної книги ім. Г. П. Васильківського.

Завідувач Музею рідкісної книги Іван Петрович Костенко.

Фото 1990-х рр.

Славетні традиції дарування особистих бібліотек, що були закладені з перших днів існування Безбородьківської Гімназії, стали традицією для колективу університету. Майже кожен рік бібліотека одержує цінні пожертвування – особисті книжкові зібрання професорів, доцентів, викладачів університету. Тільки за останні декілька років надійшли книги з особистих бібліотек професорів Г.В.Самойленка, П.В.Михеда, О.Г.Ковальчука,            О.В.Забарного, доцентів Л.І.Нестеренка, І.П.Костенка та ін. За заповітом надійшло до бібліотеки колекція колишнього доцента університету О.В.Плаушевської у кількості понад 4300 прим. Особливо цінним є книжкове зібрання колишнього доцента кафедри української літератури Г.Я.Неділька, подароване його сином. Це потужна книжкова колекція (1650 прим.), що віддзеркалює особистість відомого науковця, літературознавця, педагога, відображає коло наукових інтересів.

Бібліотека університету сьогодні – це складова освітнього простору університету, що забезпечує реалізацію навчально-виховного та наукового процесів, поважна інституція, що слугує поширенню наукового знання та духовному зростанню студентської молоді.

Корпус колишнього «Купецького зібрання», у якому розташовується «фундаментальна бібліотека» та Музей рідкісної книги