Видатний діяч української культури Михайло Петрович Старицький

(18401904)

«Можна сміливо сказати, що в ту пору на Україні не було поета,

що міг би був здобутися на таке сильне та енергічне слово

і невзяти в нім а ні одної фальшивої ноти».

Іван Франко 

«З перших кроків самопізнання на полі народнім я загорівся душею і думкою послужить рідному слову, огранувати його, окрилити красою і дужістю, щоб воно стало здатним висловити культурну освічену річ, виспівати найтонші краси високих поезій».
Михайло Старицький

В українській літературі другої половини XIX початку XX століття значне місце посідає творчість Михайла Петровича Старицького  нащадка Володимира Великого,  представника однієї з уславлених українських родин — Старицьких-Лисенків, фундатора українського професійного театру, талановитого поета, драматурга, прозаїка, видавця, перекладача. Він був одним із тих невтомних трудівників, чиєю працею живиться кожна національна культура.

В грудні 2015 року Україна відзначатиме 175-річчя від дня народження видатного українського письменника-гуманіста.

З нагоди відзначення цієї річниці пропонуємо бібліографічний огляд творів письменника, які зберігаються у фондах нашої бібліотеки.  

Багатотомні збірки творів М. Старицького представлено двома виданнями :

У1

С 77

Старицький, Михайло Петрович.

         Твори [Текст] : в 8-ми т. / М. П. Старицький ; вступ. ст. М. П. Комишанченка. К. : Держлітвидав, 19631965.  

Місце зберігання:  аб (2), Ч.З.№ 3 (1), фб (б-ка Неділька Г. Я.)

 

 

У1

С 77

Старицький, Михайло Петрович.

  Твори [Текст]  : в 6-ти т.  / М. П. Старицький. К. : Дніпро, 19891990.

Місце зберігання:  Ч.З.№ 3 (2), фб (1), аб (1), ав (1)

До першого тому творів письменника входять оригінальні поезії і поема, переспіви і переклади з творів Гете, Крилова, Жуковського, Байрона, Міцкевича, Пушкіна, Лєрмонтова, Некрасова та ін., а також більшість його перекладів сербських народних дум та пісень.
До другого тому ввійшли оригінальні драматичні твори, а також переробки та інсценізації, написані протягом 18721888 років.
До третього тому ввійшли оригінальні драматичні твори, написані протягом 18871893 років («В ніч на Івана Купала», «По-модньому», «Циганка Аза», «Зимовий вечір», «Юрко Довбиш», «Розбите серце», «У темряві», «Талан»).
До четвертого тому ввійшли історичні п'єси: «Богдан Хмельницький», «Тарас Бульба», «Оборона Буші», п'єса російською мовою «Крест жизни» та інші драматичні твори.
До п'ятого тому творів письменника входять історичні повісті «Облога Буші», і «Первые коршуны» (про боротьбу українського народу проти польсько-шляхетської експансії в XVIXVII ст.), «Червоний дьявол» і «Заклятий скарб» (про минувшину українського народу), а також дві соціально-психологічні повісті: «Розсудили» та «Безбатченко».
До шостого тому ввійшли оповідання письменника українською та російською мовами, в яких змальовано страшну дійсність пореформенного села, продовжено тему життя трудової інтелігенції. Вміщено також статті, автобіографічні твори та вибрані листи.
Завершується шеститомник бібліографією основних видань творів М. Старицького та критичною літературою про його творчість.

 Літературну діяльність Старицький почав переважно з перекладів видатних російських поетів. Особливо часто він звертався до творчості М. Некрасова. І саме муза Т. Шевченка і М. Некрасова, насамперед, оживили поетичне натхнення Старицького. 

У1

С 77

Старицький, Михайло Петрович.

Поетичні твори [Текст]  : вибране / М. П. Старицький. К. : Радянський письменник, 1958. 543 с. (Бібліотека поета).

Місце зберігання: аб, ав 

В цій збірці друкуються майже всі відомі оригінальні поезії та переклади М. Старицького на українську мову (з творів Пушкіна, Лермонтова, Некрасова, Гейне, Міцкевича, Гюго, уривок з поеми «Мазепа» Байрона, два монологи Гамлета Шекспіра та ін.), оригінальна історична поема «Morituri», переклади на російську мову деяких поезій Лесі Українки та А. Кримського, цикл про «Косовську битву», з «Сербських народних дум та пісень», ряд байок Крилова. «Українізуючи» твори великих поетів через переклади, Михайло Старицький збагатив словник рідної мови багатьма новотворами. Якісь із них були тимчасовими, інші прийнялися і «зажили» у мові великого народу завдяки чуттю, вірі і мудрій упертості їхнього творця Михайла Старицького. Такими є слова: мрія, страдниця, приємність, пестливо, пестощі, бруднити, жага, чудодій, з'явисько, пишнобарвний та інші.

Якщо спробувати охопити поглядом 40-річну письменницьку діяльність М. Старицького, то стане очевидним, що поетом він був упродовж усіх років творчості. Перший вірш «Ждання» написав у 25 років, останній «Двері, двері замкніть!..» 2 квітня 1904 р. (за кілька днів до смерті). Найсильніше художньо розроблено в його поезії тему України («Нива», «До України», «До молоді») і тему народного безправ’я і злиднів («Весна», «Крайкоминка», «Швачка», «Сумно і темряво...», «І ґвалт, і кров», «Місто») близьку до неї – політичного та національного гноблення («Занадто вже!», «Залихими владарями», «Що недень, то гірша мир трухлявий», «Серце моє нудне...», «Нема правди» та ін.). Загалом поезія — одна з найцінніших сторінок його мистецької біографії, адже демонструє розвиток української лірики від доби «пошевченківської» до неоромантичних тенденцій початку ХХ століття. Вірш М. Старицького «Виклик», покладений на музику Миколою Лисенком, став із часом народною піснею. Уперше твір прозвучав як арія Левка з оперети «Утоплена». Пісня-арія передавала душевний стан, думки та почуття героя і мала жанрові ознаки не лише пісенної лірики, а й романсу.

До вашої уваги твір «Виклик» у викананні  всесвітньовідомого українського співака Бориса Гмирі

 

Наступне видання, що вийшло в серії «Бібліотека української літератури. Дожовтнева українська література», включає поетичні і драматичні твори письменника.

У1

С 77

Старицький, Михайло Петрович.

Поетичні твори. Драматичні твори [Текст]  / М. П. Старицький. К. : Наукова думка, 1987. 576 с. : портр. (Бібліотека української літератури. Дожовтнева українська література).

Місце зберігання: Ч.З.№ 3 (2), аб (3), фб (1), ав (1)

У даному виданні вміщено більшість оригінальних поезій М. Старицького і кращі з його драм («Не судилось», «Ой не ходи, Грицю, тай й на вечорниці», «Талан», «Маруся Богуславка», «За двома зайцями»).

    На 18831893 роки припадає найяскравіша сторінка діяльності М. Старицького як організатора театру і драматурга. Саме 1883 року Михайло Старицький став директором першої професійної української трупи, створеної Марком Кропивницьким. Географія гастролей трупи М. Старицького дуже промовиста: Москва, Петербург, Варшава, Мінськ, Вільнюс, Астрахань, Тифліс та багато інших міст, де керівник і очолюваний ним великий колектив пропагували українське слово і національне мистецтво. На жаль, мало сприяв розвиткові українського театру  його застарілий репертуар. Це спонукало Михайла Старицького до написання низки п'єс за сюжетами інших авторів. До найпопулярніших інсценізацій та драматичних переробок з українського матеріалу належать «За двома зайцями», «Крути, та не перекручуй», «Чорноморці». Працює драматург і над оригінальними творами. Для потреб театру написано п'єсу «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», одноактний водевіль «По-модному, або Коли б не тюрнюри, не здихались би мацапури» (1887), драма «Розбите серце» (1891), «У темряві» («Без світу», 1892 p.), «Талан» («Гірка доля», 1893 р.). На жаль, через цензурні заборони п'єси М. Старицького (переробки й оригінальні) на сцену потрапляли значно пізніше, а драму «Розбите серце» взагалі не дозволено ні до друку, ні до вистави.

Помітну сторінку у творчості М. Старицького та української драматургії загалом становлять його п'єси на історичні теми: «Богдан Хмельницький» (1897, перша редакція — 1887), «Маруся Богуславка» (1897), «Юрко Добиш» (1898), «Облога Буші», «Остання ніч» (1899) й ціла низка творів, які за життя автора з цензурних міркувань не були опубліковані, а на сцені йшли під іншими назвами — «Осада Дубна», «Гаркуша» та ін.

Особливо драма «Оборона Буші» (1898), у якій, на думку театрознавця Д. Антоновича, «виведено дужі, велетенські надприродні історичні характери, широко й героїчно окреслені, з красивими монологами в дзвінких еластичних віршах». Історичну драму «Оборона Буші» письменник створив за мотивами раніше написаної повісті «Облога Буші».

У 1

С 77

Старицький, Михайло Петрович.

 Твори [Текст]  : у 2-х т. / М. П. Старицький. К. : Дніпро, 1984.

Місце зберігання: Ч.З.№ 3 (2), ав (1), фб (1), аб (1) 

Т. 1. Поезії ; Повісті ; Оповідання / М. П. Старицький. - К. : Дніпро, 1984. - 645 с. : портр.

Т. 2. Драматичні твори / М. П. Старицький. - К. : Дніпро, 1984 . - 654 с.

До другого тому творів письменника ввійшло девять його кращих пєс: «Не судилось», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Ніч під Івана Купала», «Талан», «Маруся Богуславка», «Остання ніч», «Зимовий вечір», «За двома зайцями», «Циганка Аза».

У1

С 77

Старицький, Михайло Петрович.

П'єси [Текст]  / М. П. Старицький. – К. : Дніпро, 1979. – 247 с.

Місце зберігання: Ч.З.№ 3 (4), аб (5)

  До однотомника ввійшли такі драми письменника: «Не судилось», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці», «Талан».

В 1978 році на кіностудії «Укртелефільм» за мотивами драми «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» був знятий однойменний фільм.

 

 

У1

С 77

Старицький, Михайло Петрович.

         Не судилося [Текст]  : для ст. шк. віку / М. П. Старицкий; передм., упорядкув., наук.-метод. матеріали Т. Петриченко. К. : Школа, 2009. 304 с. (Бібліотека шкільної класики) (Твори шкільної програми для обов'язкового читання та вивчення).

Із змістуДраматичні твори

Не судилося. С. 32126За двома зайцями. – С. 127–206. Талан. - С. 207289. 

Місце зберігання: аб (1)

Актуальна, вагома проблематика, психологічна достовірність характерів, що водночас є й виразними соціальними типами доби, природність конфлікту, викінчена форма кожної сцени, п'єси в цілому все це ставить на перше місце у спадщині митця драму «Не судилось» (1881), засновану на дійсних фактах. «Факт, що послугував темою у моїй драмі, зазначав М. Старицький, факт правдивий, з щирого життя, з сусіднього нашого села, якому я був свідком... У драмі навіть самі фамілії з малими одмінами, так замість ІлляшенківЛяшенки, а решта ті ж самі». Під первісною назвою «Панське болото» п'єсу не дозволили виставляти. Драма «Не судилось» побудована на контрастному зіставленні світоглядних позицій інтелігента-демократа (Павло Чубань) і ліберала з поміщиків (Михайло Ляшенко), ширше конфлікт охоплює стосунки українського панства і трудового села.

До вершинних творів Старицького належить драма «Талан» (1893), що присвячена Марії Заньковецькій. Життя цієї геніальної української актриси стало основою не так сюжетної будови, як відтворення духовного й душевного світу героїні Лучицької.

У1

С 77

Старицький, Михайло Петрович.

За двома зайцями [Текст]  : комедія на 4 дії / М. П. Старицький. К. : Дніпро, 1967. 186 с. : іл., портр.

Місце зберігання: аб (4)

Комедійна п’єса українського драматурга написана 1883 року українською мовою. В свою чергу пєса «За двома зайцями» Старицького це переробка комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках». Ця комедія не втрачає своєї актуальності і сьогодні. П’єса включена в репертуар багатьох українських театрів. В 1961 р. знято художній комедійний фільм українською мовою (згодом дублюваний російською мовою) за мотивами п'єси. 

В Києві на Андріївському узвозі та в Черкасах на честь головних персонажів картини встановлені пам'ятники.

Старицький 0812 14 0812 15

У1

С 77

Старицкий, Михаил Петрович.

Пьесы [Текст]  : пер. с укр. / М. П. Старицкий. - Л. ; М. : Искусство, 1958. - 603 с. - (Библиотека драматурга).

 Місце зберігання:  фб (1)

Надзвичайно цікавим і важливим розділом творчості М. Старицького є його проза. І. Франко називає ім'я письменника в числі талановитих прозаїків Наддніпрянщини 60—90-х років XIX ст. М. Старицький-прозаїк увійшов у літературу насамперед як автор історичних романів і повістей, в яких натхненно оспівано героїчну боротьбу українського народу за волю й незалежність в минулі часи (XVIIXVIII ст.). Через обмеження українського слова, відсутність української періодики Старицький змушений прозові твори писати російською мовою. Цей момент може бути пояснений не лише вимогами цензури, а й певним патріотичним настановленням автора: прагненням донести героїчну історію свого народу до широкої аудиторії всеросійського читача.

Найзначнішим твором за широтою охоплення історичних подій, як і за художнім рівнем, є трилогія «Богдан Хмельницький» («Перед бурею. Історичний роман з часів Хмельниччини», 1894; «Буря», 1896; «Біля пристані», 1897).

У1

С 77

Старицкий, Михаил Петрович

Богдан Хмельницкий [Текст] : трилогия / М. П. Старицкий. К. : Дніпро, 19871988.       

Кн. 1 : Перед бурей. 643 с.

Кн. 2 : Буря. 569 с. : ил.

Кн. 3 : У пристани. 604 с. 

Місце зберігання: аб (1)

За широтою зображення історичних подій і за своїм художнім рівнем трилогія М. Старицького – найвидатніший у дожовтневій літературі твір про визвольну війну українського народу 1648–1654 рр. У ньому правдиво зображені причини цієї війни: безправний стан селян, жорстока експлуатація їх панством, утиски з боку католиків та уніатів, королівської влади, які відбивалися і на православному духовенстві і на козацтві. Зображуючи селян, як руйнівну силу у визвольній боротьбі, М. Старицький підкреслює не тільки національно-визвольний, але і його соціально-класовий характер. Трилогія М. Старицького – це твір монументальний і різноплановий, який свідчить про велику і кропітку роботу автора над історичною літературою і джерелами.

Темі визвольної війни, а також гайдамацькому рухові під керівництвом Залізняка, Гонти присвячено й такі епічні полотна М. Старицького, як романи «Руина» (1899), «Последние орлы» («Гайдамаки», 1901), повість «Облога Буші».

У1

С 77

Старицький, Михайло.

РуЇна [Текст] . Облога Буші / М. Старицький. Київ : Укр. Центр духовної культури, 1996. 280 с.

Місце зберігання: Ч.З.№ 3 (1), фб (1)

Уже перший прозовий твір — повість «Облога Буші» (1892 р.), (пізніше (1898) однойменна драма «Оборона Буші») окреслив відправний пункт доленосних подій історії України, які письменник уважав за потрібне художньо осмислити. Героїчна оборона в 1654 р. на Поділлі містечка-фортеці Буші, що мала на меті затримати просування на схід польської армії й дати можливість війську Б. Хмельницького дочекатися підмоги, стала вдячним матеріалом для поставлення багатьох важливих питань.У невеликій за обсягом повісті порушуються майже всі питання, які містить історична гроза М. Старицького, загалом: джерела народної моралі й етики, шляхи пробудження й виховання громадянської, національної самосвідомості, народ і історія, народ як носій високих моральних якостей, масовий героїзм визвольної війни, антимілітаристські мотиви тощо.

За тематикою, проблематикою, поетикою роман «Руїна» є не лише оригінальною частиною творчого доробку М. Старицького в цілому, а й етапом творчості його як прозаїка. Роман є частиною задуманої письменником мистецької панорами від початку визвольної війни 1648–1654 років до антикріпосницьких рухів на Поділлі у 30-х роках ХІХ ст. Письменник мав на меті відтворити складний період розвитку вітчизняної історії, який П. Куліш назвав Руїною. Споконвічна туга України за волевиявленням, непідлеглим становищем, за самостійністю, державністю – лейтмотив роману «Руїна».

У1

С 77

Старицький, Михайло.

Останні орли [Текст]  : історична повість із часів гайдамаччини / М. Старицький. Львів : Каменяр, 1990. 438 с.

 Місце зберігання: Ч.З.№ 3 (1), фб (1)

Повість М.Старицького «Останні орли» протягом тривалого часу залишалася невідомою ні читачам, ні дослідникам. Ця історична повість українського письменника-класика – широке полотно про Коліївщину, повстання українського народу під проводом Залізняка та Гонти. Відтворюючи соціальні та релігійні конфлікти того часу, показуючи непримиренну боротьбу народу проти польської шляхти і католицького духовенства, автор багато уваги приділяє особистому життю своїх героїв. Сюжет твору динамічний і напружений.

В останні роки свого життя, попри хворобу, М. Старицький написав історичний роман «Разбойник Кармелюк» (1903) російською мовою. Письменник під час створення роману керувався досить показовим міркуванням: «Отже, я, працюючи і на чужій ниві, все живописую тільки своє рідне з минулого і сучасного життя і прихиляю тим симпатії сотень людей до нашого поля, до наших розкіш…».

У1

С 77

Старицький, Михайло Петрович.

Кармелюк [Текст]  : історичний роман / М. П. Старицький ; авт. післям. В. Олійник ; пер. з рос. М. Шумило. К. : Дніпро, 1971. 708 с.

Місце зберігання:  аб (1)

В романі відтворюється широка картина визвольної боротьби українського народу в першій половині ХІХ століття на Поділлі, і з використанням історичних і фольклорних джерел змальовується образ мужнього й талановитого організатора селянських мас. Ім’я народного бунтаря довго було в селянському середовищі символом помсти гнобителям за кривди і знущання. Письменник цілковито спростував офіційні твердження про розбійництво Кармелюка, протиставивши їх сповідуваним героєм віковічним приписам народної моралі. Важливо також, що М.Старицький наполегливо акцентує на тому, що Кармелюк, як і гайдамаки, вів боротьбу передусім проти польсько-шляхетських чужоземних поневолювачів. «Разбойник Кармелюк» є цінним надбанням української історичної романістики. Поєднуючи просвітительські, реалістичні та неоромантичні тенденції в зображенні подій і осіб, М.Старицький написав високохудожній твір про героїчну боротьбу подільського ватажка за національне та соціальне визволення. Написаний російською мовою твір є одним із непересічних явищ класичної української історичної прози, виявом ментальності і частиною творчого доробку українського письменника-патріота. Це – один із перших помітних кроків на шляху до художнього втілення національно-визвольного руху нашого народу, очоленого Кармелюком.

В еволюції художнього мислення другої половини XIX ст. творчості М. Старицького судилося стати єднальною ланкою від традиції до нової естетичної свідомості кінця XIX початку XX ст. У вітальному листі на ювілей М. Старицького-письменника, «який увесь вік дбав, "щоб наше слово не вмирало», Леся Українка писала: «І коли наше слово зросте і зміцніє, коли наша література займе почесне місце поруч з літературами інших народів (я вірю, що так воно буде!), тоді, спогадуючи перших робітників, що працювали на не вправленому, дикому ще ґрунті, українці, певне, спогадають добрим словом Ваше ймення», цим означивши творчий шлях Михайла Старицького як шлях одного з піонерів у духовному відродженні України.

Закінчити обзор хочется своєрідним заповітом письменника:

Нехай Україна у щасті буя –

У тім нагорода і втіха моя

Переглядів 8558
Betboo