13.01.2018

Видатні постаті в історії Ніжинської вищої школи. Павло Васильович Тихомиров (1868–1937)

2018 рік багатий на ювілеї видатних діячів, що пов’язали своє життя та творчу діяльність з Ніжинською вищою школою. Серед них – талановитий  вчений, викладач, професор Павло Васильович Тихомиров (1868–1937), який очолював наш навчальний заклад на початку ХХ століття.

У читальному залі для наукової роботи бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя  організовано книжкову виставку «Павло Васильович Тихомиров: останній директор і перший ректор Ніжинської вищої школи» до 150-річчя від дня народження Павла Васильовича Тихомирова, філософа, богослова, письменника, директора Історико-філологічного інституту князя Безбородька (1918-1920), першого ректора Науково-педагогічного інституту (1920-1921) та Інституту народної освіти (1921-1922).

У бібліотеці  університету зберігається особова книжкова колекція професора Павла Васильовича Тихомирова. В колекції – прижиттєві видання праць автора, книги з автографами та дарчими написами відомих вчених, які в свій час були подаровані авторами П. В. Тихомирову. Основа колекції –  книги з історії філософії, релігії, психології, педагогіки, які він збирав протягом  всього свого життя. Це  підручники періоду навчання в Московській  духовній академії, європейські видання, придбані  під час стажування в Німеччині (1903-1904), періодика кінця ХIХ – початку ХХ століття та ішні. На сьогодняшній день продовжується науково-пошукова робота з виявлення книг із  колекції Павла Тихомирова. За своє життя вчений написав близько 50 наукових праць з історії філософії та релігії.  Серед них праці: "Художественное творчество и религиозное познание" (Сергиев Посад, 1897), "Гносеологические и метафизические предпосылки истины бытия Божия" (Харьков, 1899), "История философии, как процесс постепенной выработки научно-обоснованного и истинного мировоззрения "(Сергиев Посад, 1899), "Вечный мир в философском проекте Канта "(Сергиев Посад, 1899), "Гносеология Рылло" (1901), "Математический проект реформы социологии на началах философского идеализма" (1903), "Академическая свобода и развитие философии в Германии" (Сергиев Посад, 1905), "Научные задачи и методы истории философии" (Сергиев Посад, 1907). Деякі з них представлені на книжковій виставці. Особливу увагу заслуговує книга біблейської тематики – «Пророк Малахія» (Свято-Троицкая Сергиева Лавра, 1903), яка є магістерською дисертацію П.В. Тихомирова.

Також Павло Тихомиров написав велику кількість статей і рецензій в таких періодичних виданнях, як "Богословский вестник", "Вопросы философии и психологии", "Вера и разум", "Чтение в обществе любителей духовного просвещения", "Духовная школа" та інших. Періодично в "Богословском вестнике" в розділі «Нові книги з історії філософії» виходили його огляди російської та зарубіжної літератури з філософії та історії філософії. Приємно, що більшість із них є у фондах нашої бібліотеки

Про період роботи П.В.Тихомирова в ніжинській вищій школі можна дізнатися в книгах науковців нашого університету П.П. Моціяки «Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька у портретах його директорів» (Ніжин, 2011), Г.В. Самойленка та О.Г. Самойленка «Ніжинська вища школа: сторінки історії» (Ніжин, 2005), а з бібліографією його праць та критико-біографічною літературою – в покажчику Л.В.Гранатович «Викладачі Ніжинської вищої школи.Ч.1.1820-1920» (Ніжин, 2001), які також представлені на виставці.

Запрошуємо всіх охочих до перегляду книжкової виставки, яка триватиме з 12 по 17 січня 2018 року.

 Довідка про вченого. Павло Васильович Тихомиров народився 2 січня 1868 р. у с. Ізволі Алексинського повіту Тульської губернії у родині священика. Після закінчення 1888 р. Тульської духовної семінарії навчався у Московській  духовній академії, яку закінчив з титулом магістра у 1893 р. 3 березня 1894 р. П.В. Тихомиров був професорським стипендіатом з філософії. 1895 року його обрано доцентом кафедри єврейської мови та біблейської археології Московської духовної академії (1895-1897); згодом він переходить на кафедру історії філософії (1897-1906). Від 1896 року щорічно публікував у «Богословському Віснику» огляди нових книг і статей з питань філософії, історії Біблії та філософії. У 1903-1904 рр. виїжджав до Німеччини, де пройшов ґрунтовне стажування та прослухав університетські курси з історії філософських вчень, філософії, психології, педагогіки. У цей час займаючись історією філософських ідей, не залишав роботи над біблейською проблематикою. Наслідком цього став захист магістерської дисертації «Пророк Малахія» (1903), у якій вчений дав не тільки трактування самої книги, але і висвітлив історичне, релігійне та суспільне тло життя та діяльності біблійного пророка. У 1903 році П.В.Тихомиров отримав ступінь магістра богослов'я, а 1904 – звання екстраординарного професора по кафедрі історії філософії. 27 жовтня 1905 р. став приват-доцентом Московського університету.

У 1906-1922 роках  вчений працював в Історико-філологічному інституті князя Безбородька у Ніжині, де по черзі обіймав посади екстраординарного та ординарного професора, читав курси логіки, історії філософії, психології. Одночасно викладав філософські курси у різних навчальних закладах Києва: в Університеті Св. Володимира (1907-1918), на Вищих Жіночих Курсах, у Комерційному інституті. Особливо плідною була діяльність вченого у Ніжині, де крім педагогічного навантаження він проводив організаційну роботу: був головою педагогічної ради жіночої гімназії, директором Історико-філологічного інституту (1919), головою історико-філологічного товариства, членом колегії Відділу Народної Освіти (1919), завідувачем науково-дослідної кафедри історії культури й мови та керівником її секції античної культури. У 1920 р. був одним із реформаторів Ніжинського історико-філологічного інституту в Інститут Народної Освіти, а згодом, 7 червня 1921 р., став його ректором.

       У 1922 році переїхав до Одеси, де працював професором та деканом факультету соціального виховання Одеського ІНО (вересень 13 жовтня 1922). Серед історичних робіт слід визначити працю присвячену місту Сілома (у цій праці вчений дослідив його історію та дав характеристику як релігійної столиці іудаїзму), а також студію «Иудейство в V веке до Рождества Христова», де висвітлив один із етапів історії іудаїзму.

Подальша доля вченого склалася трагічно. За часів сталінських репресій Павла Васильовича Тихомирова було заарештовано та звинувачено в антирадянській діяльності. За однією з версій, 25 серпня 1937 року у Харкові він був засуджений до вищої міри покарання... Місце поховання вченого невідоме.

 За матеріалами Вікіпедії https://uk.wikipedia.org

 

Зав. сектора бібліотеки

Л.П.Косовських